На запитання  "Интерв'ю"  люб’язно погодилася відповісти
Народний депутат України, заступник голови депутатської 
фракції «Наша Україна» Оксана Білозір.  

Interview.zp.ua  Оксана Володимирівна, скажіть будь ласка, що значитиме для пересічного українського

громадянина Рік рівних можливостей, який стартував в Європі ?

Оксана Білозір  Ми в Україні знаходимося тільки на етапі аналізу і усвідомлення того, які проблеми породжує незбалансованість ролей чоловіка і жінки в суспільстві. Ми тільки відкриваємо для себе ці проблеми: і масова трудова міграція, яка на 80% має жіноче обличчя, і руйнація  сім’ї, яка призводить до порушення прав дитини на виховання в родині, і поява дітей бомжів і дітей-сиріт при живих батьках, і низький соціальний статус жінки, і незбалансованість ринку праці, і висока смертність чоловіків, і обмеження можливостей для жінок реалізовувати повноцінно свій інтелектуальний капітал, спрямовуючи його на розбудову держави та багато інших. 

   З метою адекватного реагування держави на всі ці виклики, що породжені незбалансованістю ролей чоловіка і жінки в нашому суспільстві, для нас дуже важливим є досвід інших країн, можливість діалогу з іншими країнами – і з тими, які вже набули значного досвіду у впровадженні рівних можливостей і з тими, що тільки знаходяться на шляху до цього.
   Саме тому дуже важливо, аби Україна приєдналася до відзначення Року Рівних можливостей для всіх, проголошеного Європейським Парламентом.  По-перше, необхідно провести ряд інформаційних заходів, аби звернути увагу усього суспільства на проблему рівних можливостей.
   По-друге, держава має працювати над вжиттям конкретних дій з метою подолання нерівності: починаючи з внесення змін до законодавства, і закінчуючи застосуванням так званих заходів тимчасової дискримінації, які дозволять вирівняти присутність представників  обох статей у владі і політиці, сприятимуть більшій збалансованості ринку праці.
   В цьому сенсі український парламент вже підготувався до Європейського року рівних можливостей, провівши напередодні - 29 листопада 2006 року - Міжпарламентський круглий стіл: "Роль Парламенту у забезпеченні гендерної рівності: міжнародний досвід". Цей захід було проведено за моєї ініціативи та за підтримки Програми розвитку ООН. Участь у ньому взяли представники парламентів 6 країн /Білорусі, Грузії, Литви Фінляндії, Швеції, України/, глави дипломатичних місій зазначених країни в Україні, представники виконавчої влади та громадськості.
   Під час круглого столу учасники обговорювали проблеми законодавчого забезпечення рівності, кращі практики впровадження політики рівних прав та можливостей для чоловіків і жінок, співпрацю парламенту та громадськості щодо забезпечення рівних можливостей та інші. Також обговорювалися можливості подальшої співпраці, зокрема, ініціатива українських парламентаріїв щодо утворення Міжпарламентської асамблеї паритетної демократії, яка б передбачала максимально широкий формат діалогу, до якого залучатимуться як депутати, так і представники органів виконавчої влади, дипломатичного корпусу та громадськості.
   
Interview.zp.ua   Що має робити суспільство і в першу чергу вітчизняні законотворці  аби  покращити низький соціальний статус наших жінок?
Оксана Білозір  Проблема низького соціального статусу наших жінок – це знову ж таки, проблема комплексна. В її основі – все той же дисбаланс чоловічої і жіночої складової в багатьох суспільних сферах. А корінь цієї проблеми  полягає не у самих правах жінок, а у забезпеченні рівних і адекватних можливостей для їх реалізації: починаючи від статусу жінки-матері і закінчуючи можливостями її професійного розвитку.
   Дійсно, проблема низького соціального статусу жінки в суспільстві перш за все стосується жінки-матері.  Саме тому вирішення цієї проблеми має бути одним із першочергових завдань для нашої держави. В українському суспільстві повинно змінитися ставлення до матері – не просто як до людини, яка виконує дітородну функцію, але і як до реально працюючого фахівця, роботою якого є виховання дитини. При цьому, навіть не важливо, хто виховує дитину – жінка чи чоловік – виховна діяльність повинна бути почесною, мати високий соціальний статус і  належним чином оплачуватися державою. Тоді її будуть робити добре і вона даватиме якісні результати. Саме таке ставлення до тих, хто виховує дітей, у більшості демократичних країн світу. Наприклад, у Швеції за батьком чи матір’ю, які знаходяться вдома під час відпустки по догляду за дитиною, майже весь час зберігається більша частина /80%/ їх зарплати. Тобто матеріально батьки від виховання дитини не програють. Схожі приклади є і у країн-геополітичних сусідів. У Латвії жінки при народженні дитини отримують компенсацію, об’єм якої держава щороку намагається збільшувати. А через рік після народження дитини той, хто її доглядає і знаходиться у декретній відпустці, отримує ті самі гроші /зарплату/, що він або вона мали на своїй попередній роботі.
  Якщо ж взяти сферу професійного розвитку, яка також визначає статус, то і тут ми маємо значний дисбаланс. Наприклад, що стосується політики, то тут жінці себе дуже важко реалізувати, оскільки в політиці, аби зробити кар’єру, потрібно мати потужні ресурси, в тому числі фінансові, адміністративні. На жаль, жінка сьогодні немає доступу до фінансових ресурсів, наявних в Україні. Так, серед великих підприємців жінок майже немає, а серед власників малого і середнього бізнесу відсоток жінок теж незначний: за дослідженням Міжнародного інституту соціології, лише 26% малого бізнесу, 15% середнього і 14% великого бізнесу контролюється жінками. Отже, що більше компанія, то менше шансів, що її контролюватиме жінка.
   Існує цей дисбаланс і на ринку праці. За даними Держкомстатистики  заробітна плата жінок в середньому на 30,7% є нижчою за чоловіків: у 2003 році середньомісячна зарплатня для обох статей складала 462 грн., для жінок вона була меншою і складала лише 379 грн.  Окрім того, в Україні проблема безробіття теж має жіноче обличчя. У 2002 році рівень безробіття склав 3,8% населення, з яких 64,3% - жінки.
   Якщо ж взяти управлінську структуру, тобто адміністративний ресурс, то рівень доступу жінок до керівних посад є дуже низьким. Хоча в середньому жінки складають близько 70% усіх державних службовців, тільки 6,6% жінок мають першу категорію державного службовця. Не краща картина і у законодавчій владі: за результатами парламентських виборів 2006 року до Верховної Ради України потрапили лише 8,2% жінок. Разом з цим слід зазначити, що робота на державній службі – це не тільки можливість для жінок впливати на державну політику, це ще і додаткові робочі місця, додаткові соціальні гарантії, які може отримати жінка.
   Звичайно, тепер після прийняття закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей… " дуже важливо продовжити законотворчу діяльність в цьому напрямі, бо багато питань залишаються неврегульованими і потребують належного законодавчого закріплення.
   В цьому ракурсі позитивним кроком з точки зору реалізації зазначеного Закону є Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. "Про проведення гендерно-правової експертизи". Гендерно-правова експертиза законодавства має зокрема відкрити той величезний дисбаланс, який існує у формування керівного складу в центральних органах виконавчої влади, а також показати всі ті проблемні сфери нашого законодавства, що не дозволяють ефективно впроваджувати рівні права для жінок і чоловіків.
   Так, велике значення для подолання проблеми нерівноправ’я в сфері трудових відносин має питання  пенсійного віку. Зараз він є різним для жінок і чоловіків, що є певною дискримінацією: практично всі жінки і після 55 років продовжують працювати, але постійно відчувають загрозу бути звільненими "як пенсіонери". Чоловіки ж, які в середньому живуть на 10-12 років менше за жінок, вимушені працювати більше.
   Важливим інструментом для подолання дискримінації у професійній сфері є формування кадрового резерву. Для того, аби сформувати кадровий резерв, необхідно спочатку створити прозорий кадровий реєстр державних службовців, проаналізувати його, побачити, як в ньому представлені представники чоловічої і жіночої статей. Кадровий резерв – це величезний ресурс для відбору кадрів, який може повністю зняти проблему заангажованості і забезпечити якість кадрів. В контексті конкретного механізму забезпечення рівних прав можна підходити до формування кадрового резерву методом "защіпки":  чоловік-жінка-чоловік-жінка. Це дозволить найкращим чином відібрати того фахівця, який потрібен саме зараз і саме для цієї роботи, а також забезпечить рівний доступ і чоловікам, і жінкам до посад.
   Невід’ємним елементом державної політики на всіх рівнях має стати система освіти впродовж життя, яка ефективно функціонує в багатьох країнах. Завдяки цій системі, жінки, які під час відпустки з виховання дитини певним чином втрачають свою професійну кваліфікацію, могли б її поновлювати або отримувати новий фах. 
   Звичайно, всі ці та багато інших сфер потребують законодавчого забезпечення.
Interview.zp.ua  Доречі, щодо жінок, Оксана Володимирівна, а чи легко бути Народним депутатом – жінкою у нашому Парламенті?
Оксана Білозір  Взагалі, жінкою бути важко, але цікаво. 
Interview.zp.ua  Які функції покладено на заступника голови фракції "Наша Україна" Оксану Білозір?
Оксана Білозір  У нашій фракції я є заступником голови фракції з міжнародних питань, займаюсь питаннями міжнародної між партійної співпраці, співпраці з дипломатичними місіями та міжнародними організаціями в Україні, сприянню участі однопартійців в діяльності міжнародних об’єднань, форумах, конференціях, представляю інтереси нашої фракції під час закордонних поїздок. Також я опікуюсь низкою питань, пов’язаних з життям українців за кордоном, проблемами наших трудових мігрантів.
   Окрім цього, я вже друге скликання  працюю в Комітеті Верховної Ради України у закордонних справах, і в нинішньому скликанні я є головою підкомітету з питань міжпарламентських зв’язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин. На цій посаді я займаюся питаннями міжнародної співпраці, взаємодії з міжнародними організаціями, опікуюся діяльністю міжпарламентських депутатських груп.
Interview.zp.ua  Оксана Білозір у суспільному та приватному житті, частіше є "борцем" чи  майстром компромісів?
Оксана Білозір  Майстром компромісів, тому що боротьба завжди відтягує назад, і я такий метод як боротьба намагаюсь ніколи не застосовувати, тому що я людина активної волі і мені важливо рухатися вперед, а для цього не потрібно гаяти часу.
Interview.zp.ua  2006 рік для Вас був вдалим? Чого Ви чекаєте від 2007 року?
Оксана Білозір  Можна вважати, що так.
   Від 2007 року очікую активної і ефективної реалізації моїх професійних і особистих планів в контексті розвитку європейської інтеграції України шляхом сприяння об'єднанню зусиль законодавчої і виконавчої влади та громадського сектору, спрямованих на приєднання України до Європейської спільноти, сприяння процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. З цією метою наприкінці 2006 року депутати чотирьох фракцій утворили Міжфракційне об’єднання "Європейський розвиток", співголовою якого мене було обрано. 
   Я також продовжуватиму займатися і іншими темами, що входять до кола моїх парламентських пріоритетів і про які мова йшла вище. Тобто, питаннями рівного статусу, рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків в нашому суспільстві, а також, правами українських трудових мігрантів.
  

Interview.zp.ua  Оксана Володимирівна, щиро дякуємо Вам за інтерв’ю та бажаємо Вам всього найкращого. 

12.02.2007р.

    На главную